Удосконалення можливостей НАТО

Упродовж багатьох років в умовах міжнародної обстановки, що змінювалася, НАТО безперервно та систематично реформувалася з метою збереження необхідних принципів, можливостей та структур, які б дозволяли розв’язувати існуючі та майбутні проблемні питання, у тому числі, звичайно, колективну оборону її країн-членів. Оскільки війська Альянсу залучені до виконання операцій та місій на декількох континентах, він мусить забезпечити, аби вони залишалися сучасними, здатними до розгортання та забезпечення власної життєдіяльності.

FALLSCHIRMSPRINGER

Стратегічна концепція Альянсу 2010 року визначає стратегічні пріоритети НАТО та формулює бачення Альянсом євроатлантичної безпеки на наступні десять років. У ній аналізується стратегічна обстановка та рамки для планування розвитку всіх сил і засобів НАТО, у тому числі типи операцій, які повинен бути здатний виконувати Альянс, та умови розвитку сил і засобів.

Реагування на нагальні та довгострокові ризики

Для реагування на поточну критичну нестачу сил і засобів, що виникає під час проведення операцій, застосовується спеціальний механізм, який дозволяє оперативним командуванням визначати термінові оперативні потреби, які, після ретельного аналізу у Військовому комітеті та відповідних бюджетних комітетах, за необхідності виносятся на розгляд Північноатлантичної ради.З іншого боку, для оборонного планування застосовується систематичніший підхід на середньо- та довгострокову перспективу, в тому числі щодо визначення вимог, розвитку можливостей, уточнення структури військових і цивільних органів, кадрової політики, закупівлі техніки та обладнання та розвитку нових технологій (див. стислий опис процесу далі).Ухваленням нової Статегічної концепції керівники Альянсу зобов’язалися забезпечити НАТО всім спектром можливостей, необхідних для стримування та захисту від будь-якої загрози, а також забезпечення безпеки та захисту населення країн-членів Альянсу. Отже, Альянс зобов’язується: 

  • Підтримувати відповідне співвідношення ядерних та звичайних збройних сил.
  • Підтримувати здатність забезпечувати одночасне проведення масштабних спільних операцій та декількох менших за масштабом операцій з метою здійснення колективної оборони та кризового реагування, в тому числі на стратегічному віддаленні.
  • Розвивати та підтримувати функціональні, мобільні та здатні до розгортання звичайні збройні сили для виконання зобов’язань за статтею 5 та проведення експедиційних операцій, включаючи Сили реагування НАТО.
  • Виконувати необхідні заходи підготовки, навчання, планування на особливий період та обміну інформацією з метою забезпечення захисту від усього спектру звичайних та таких, що з’являються, викликів безпеці, а також надання відповідної видимої допомоги та підсилення для всіх союзників.
  • Забезпечувати якнайширшу можливу участь союзників у плануванні колективної оборони з ядерних ролей, базуванні ядерних сил у мирний час та у домовленостях щодо управління військами та проведення консультацій.
  • Розвивати потенціал для захисту наших народів і територій від нападу з застосуванням балістичних ракет як основного елементу колективної оборони, який сприяє неподільній безпеці Альянсу.
  • Активно прагнути співпраці з Росією та іншими євроатлантичними партнерами у галузі ПРО.
  • Продовжувати розвивати потенціал НАТО щодо захисту від загрози хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної зброї та ядерної зброї масового знищення.
  • Продовжувати розвивати потенціал щодо запобігання, виявлення, захисту від та відновлення після кібернападів, включаючи використання процесу планування НАТО для покращання та узгодження застосування національних систем кіберзахисту, шляхом об’єднання всіх органів НАТО у рамках централізованої системи кіберзахисту, а також краще об’єднуючи системи НАТО в галузі обміну інформацією, виявлення та реагування на кібернапади з системами країн-членів.
  • Покращувати здатність виявлення та захисту від міжнародного тероризму, в тому числі шляхом удосконаленого аналізу загрози, розширення консультацій з нашими партнерами та розвитку відповідного військового потенціалу, включаючи надання допомоги з підготовки місцевих сил для самостійної боротьби з тероризмом.
  • Розвивати здатність сприяти гарантуванню енергетичної безпеки, в тому числі захист важливої енергетичної інфраструктури, транзитних районів і маршрутів, співпрацю з партнерами та консультації між союзниками на підставі стратегічних оцінок і планів дій на особливий період;
  • Забезпечити перебування Альянсу на передовій лінії в оцінці впливу нових технологій на безпеку та врахування потенційних загроз у військовому плануванні.
  • Підтримувати необхідні рівні витрат на оборону для забезпечення наших збройних сил відповідними ресурсами.
  • Продовжувати розглядати конфігурацію сил Альянсу в стримуванні та захисті від повного спектру загроз Альянсу, враховуючи зміни до системи міжнародної безпеки, що розвиваються.

Реформування структури управління військами

Альянс проводить докорінну реорганізацією власної системи управління військами для забезпечення її більшої ефективності, раціональності та економічності. Ця система також буде рухомішою, гнучкішою та дозволить краще розгортати штаби для забезпечення операцій у віддалених регіонах, а також для захисту території країн-членів НАТО. Рамкову структуру нової системи без визначення географічних місць розташування різноманітних її об’єктів було схвалено на самміті в Лісабоні 19-20 листопада 2010 року. Рішення про власне розміщення об’єктів будуть прийняті в першій половині 2011 року.Широкомасштабне реформування агенцій НАТО відбувається у цьому ж дусі. Його результатом стане суттєве скорочення їхньої кількості за одночасного підвищення ефективності. Реформується також штаб-квартира НАТО, в тому числі у частині, що стосується збору та обміну розвідувальними даними, створення нового структурного підрозділу, відповідального за реагування на нові загрози безпеці, аналізу процесу оборонних закупівель на багатонаціональному рівні, а також значного скорочення кількості та обов’язків комітетів.

Визначення пріоритетів – Лісабонські домовленості щодо можливостей

Під час Лісабонського самміту було досягуто домовленості щодо переліку сил і засобів, що їх наразі конче потребує Альянс. Такий перелік обумовлений новою Стратегічною концепцією. Він був визначений з метою допомогти НАТО задовільнити потреби поточних операцій, реагувати на нові загрози та набути найважливіших для Альянсу сил і засобів. Перелік насамперед грунтується на наявних планах і програмах, а також реалістичному прогнозуванні ресурсів. Таким чином, у ньому визначені нові пріоритети і порядок дій для того, щоби в умовах обмежених ресурсів перевага надавалася тим силам і засобам, які потрібні найбільше.

Поточні першочергові питання забезпеченості силами і засобами під час ведення операцій

Мережа зв’язку для Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані

НАТО утворює єдину об’єднану мережу зв’язку для Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) для покращання обміну інформацією шляхом полегшення інформаційного потоку та кращої поінформованості країн-учасниць МССБ про обстановку. Ця мережа досягла ступеню початкової оперативної готовності, та її слід розвивати далі для досягнення остаточного ступеню оперативної готовності.

Боротьба із саморобними вибуховими пристроями

Саморобні вибухові пристрої – основна причина численних втрат в Афганістані. НАТО запровадила амбітний «План боротьби з саморобними вибуховими пристроями», що виконується під проводом командування ОЗС НАТО з трансформації й сприяє співпраці в рамках НАТО та поза ними. У цьому плані поєднано короткострокові заходи на підтримку МССБ і довгострокові заходи розвитку потенціалу на випадок надзвичайних ситуацій у майбутньому. Робота виконується на різних рівнях (включаючи ініціативи з узагальнення та обміну розвідувальними даними, покращання підготовки, нові технічні можливості та співпрацю з іншими міжнародними організаціями) з метою реалізації заходів, що допоможуть захистити війська від саморобних вибухових пристроїв і протидіятимуть мережам повстанців, які стоять за цими знищувальними приладами.

Удосконалення можливостей повітряних і морських транспортних перевезень

Можливість здійснювати повітряні та морські транспортні перевезення – основна передумова виконання операцій, оскільки вони дозволяють оперативно передислоковувати війська і техніку скрізь, де це потрібно. Незважаючи на те, що на національному рівні в значних обсягах закуповуються потрібні засоби, чимало країн-членів Альянсу також об’єднали свої ресурси, у тому числі ресурси країн-партнерів, для набуття нового потенціалу шляхом укладання комерційних домовленостей або проведення закупівель, що дозволяє їм використовувати додаткові засоби транспортування для швидкої передислокації військ, техніки та майна по всьому світі. Це надзвичайно складно та важливо для виконання завдань на стратегічній відстані, наприклад, в Афганістані. Вертольотні перевезення в Афганістані є життєво важливими, оскільки вони збільшують мобільність і дозволяють рятувати життя людей. Багатонаціональна співпраця з питань технічного обслуговування та матеріально-технічного забезпечення дозволяє ефективніше використовувати деякі типи вертольотів, що експлуатуються більше, ніж однією країною-членом НАТО. Продовжуються спроби знайти нові галузі співпраці, включаючи співпрацю у контексті створення групи країн-учасниць відповідної ініціативи (HIP Helicopter Task Force).

Колективні контракти у галузі матеріально-технічного забезпечення

Для забезпечення своєї ефективності НАТО вивчає можливість запровадити процедури укладання та управління контрактами, які можна застовувати у стислі терміни, в тому числі контракти на медичне забезпечення, що підлягають оплаті країнами в разі їхнього використання. Наразі контракти з матеріально-технічного забезпечення укладаються за результатами переговорів і виконуються тільки тоді, коли розпочинається операція. Зазначена ініціатива передбачає завчасне запровадження процедур з метою заощадження часу та узгодження дій між країнами, які виділяють сили і засоби для участі в операції, та НАТО з тим, щоби швидше забезпечувати військовослужбовців на місцях. Ініціатива охоплює ті галузі, що становлять колективну відповідальність і спільно фінансуються.

Протидія загрозам, що змінюються та виникають

Протиракетна оборона (ПРО)

У контексті ширшого реагування на розповсюдження зброї масового знищення та засобів їхньої доставки НАТО працює над Програмою протиракетної оборони на ТВД, спрямованою на захист військ Альянсу від загрози балістичних ракет, дальність яких сягає 3 тис. км. Від кінця 2010 р. Альянс матиме на озброєнні тимчасові сили та засоби для захисту військ у визначених регіонах від балістичних ракет малої дальності та деяких ракет середньої дальності.На Лісабонському самміті керівники НАТО вирішили розширити Програму ПРО на ТВД для захисту населення та території європейських країн-членів НАТО. Одночасно з цим вони запросили Росію спрівпрацювати з метою запровадження цієї системи та спільного користування її перевагами.

Кіберзахист

НАТО розробляє нові заходи покращання захищеності систем зв’язку та інформаційних систем від спроб зірвати їхню роботу шляхом кібернападів і несанкціонованого доступу. Альянс також готовий, за запитом, надавати допомогу союзникам у разі серйозних кібернападів на їхні національні системи. Такі зусилля є практичною демонстрацією політики НАТО щодо кіберзахисту, яка була переглянута у Стратегічній концепції 2010 року. Конкретніше, у рамках Лісабонських домовленостей щодо потенціалу наголошується на важливості програми реагування на комп’ютерні надзвичайні ситуації (Computer Incident Response Capability, ПРКНС), яка наразі розробляється. ПРКНС, яка вже досягла рівня початкової оперативної готовності, захищатиме мережі Альянсу від кібернападів і, за запитом, надаватиме відповідну технічну допомогу.

Стабілізація та відновлення

Досвід участі Альянсу в операціях з кризового реагування свідчить про важливість стабілізації та відновлення – заходів, що виконуються в нестабільних країнах, під час конфлікту або після нього з метою сприяння безпеці, розвитку та якісному управлінню в ключових сферах. В умовах сучасних конфліктів звичайних військових засобів часто недостатньо для відновлення стабільного та сталого миру. Основна відповідальність за таку діяльність зазвичай покладається на інших учасників, але Альянс нещодавно запровадив політичні принципи, що допоможуть покращити його залучення до заходів зі стабілізації та відновлення.

Найважливіші довгострокові елементи потенціалу для проведення операцій

Інформаційна перевага (див. нижче) – основний чинник на полі бою; вона дозволяє командирам всіх рівнів приймати найкращі рішення, утворює підгрунтя для успіху за меншого ризику та більшої швидкості. Тому НАТО продовжуватиме розвивати та набувати цілого спектру мережевих інформаційних систем (автоматизовані інформаційні системи стратегічних командувань ОЗС НАТО), які забезпечуватимуть діяльність двох стратегічних командувань. Вони охоплюють чисельні галузі, у тому числі сухопутну, повітряну, морську, розвідувальну, матеріально-технічну та спільну оперативну обстановку з метою надання можливості постійно мати комплексне уявлення, приймати обгрунтованіші та ефективніші рішення й здійснювати управління військами.

Управління повітряними силами та засобами

НАТО запроваджує повністю взаємосумісну, автоматизовану та інтегровану систему управління повітряними силами та засобами. Вона дозволить здійснювати управління військами у режимі реального часу, а також виконувати планування завдань та інших супутніх функцій. Крім виконання протиповітряних завдань система також дозволить виконувати завдання із протиракетної оборони.

Об’єднані системи розвідки та спостереження

НАТО потребує потенціалу системи об’єднаної розвідки та спостереження, яка забезпечуватиме узгоджений збір, обробку, розповсюдження та обмін у межах НАТО розвідувально-спостережними даними, зібраними за допомогою майбутньої системи спостереження Альянсу за наземними цілями, наявними засобами далекого радіолокаційного виявлення та управління, а також національними силами та засобами розвідки й спостереження. Незважаючи на те, що НАТО забезпечує Міжнародні сили сприяння безпеці в Афганістані важливими силами і засобами розвідувального та спостережного забезпечення на міжвидовому рівні, упродовж наступних років слід розробити сталу систему, характеристики якої досі не визначені у повному обсязі.

Система спостереження Альянсу за наземними цілями

Система спостереження Альянсу за наземними цілями є одним з основних елементів реформування та істотною складовою боєспроможності військ в умовах повного спектру поточних і майбутніх операцій та місій НАТО. Система спостеження за наземними цілями буде системою повітряного базування для здійснення спостереження поза межами дії засобів ППО, здатною виявляти та слідкувати за транспортними засобами, наприклад, танками, вантажними автомобілями або вертольотами, що рухаються по або поблизу землі за будь-яких погодних умов. Очікується, що контракт на розробку такої системи буде укладений 2011 року.

Сили реагування НАТО

Сили реагування НАТО – війська високої готовності, оснащені новітніми зразками техніки та оснащення, до складу яких входять сухопутні, повітряні, морські та спеціальні компоненти, які Альянс може оперативно передислоковувати туди, де вони потрібні. Вони мають загальну мету забезпечувати швидке військове реагування на кризу, що виникає, з метою здійснення колективної оборони або для участі в операції з кризового реагування. Вони також є рушійною силою військового реформування НАТО.

Застосовність

На рубежі тисячоліття надто велика чисельність військ Альянсу не мала відповідної структури, підготовки або оснащення для забезпечення участі в операціях з кризового реагування та операціях поза межами районів відповідальності. З метою збільшення чисельності військ, життєдіяльність яких можна було би забезпечувати, беручи до уваги такі цілі, НАТО 2004 р. визначила мету, яка полягала у тому, що 40% сухопутних військ повинні бути здатними до розгортання, а забезпечувати життєдіяльність можна для 8% військ, залучених до участі в операціях, або таких, що перебувають у резерві високої готовності (пізніше рівні були підвищені до 50% та 10% відповідно). Упродовж останніх шести років це привело до 10% збільшення чисельності сухопутних військ, життєдіяльність яких можна забезпечувати під час операцій за кордоном або виконання інших місій. Такі ж цільові показники (40% та 8%) були нещодавно визначені для повітряних сил.

Програми модернізації авіаційної галузі

Альянс продовжуватиме розвивати свої можливості в галузі управління повітряним рухом і залучатися до планів модернізації цивільної авіації в Європі (програма єдиного європейського повітряного простору, Single European Sky ATM Research) та Північній Америці (програма «NextGen» федерального управління цивільної авіації Міністерства транспорту США) з метою забезпечення безпечного доступу до повітряного простору, ефективного надання послуг та забезпечення взаємодії цивільних і військових органів задля підтримання ефективності виконання військових завдань на глобальному рівні та здатності виконувати повний спектр операцій НАТО, включаючи використання у повітряному просторі непілотованих літальних засобів.

Удосконалення інформаційної переваги

Інформаційна перевага має на меті збір, обробку та розповсюдження безперервного потоку інформації за одночасного позбавлення противника такої можливості. На Ризькому самміті в листопаді 2006 року керівники Альянсу погодилися підтримувати заходи, спрямовані на досягнення інформаційної переваги. Запорукою успіху такої діяльності є реалізація програми управління потенціалом мережевого базування НАТО (NATO Network-Enabled Capabilities, NNEC), метою якої є забезпечення взаємосумісності та спроможності використовувати мережі для усіх оперативних складових, на всіх рівнях – від стратегічного до тактичного. Реалізація цієї програми дозволить об’єднати національні мережі і мережі НАТО, для чого НАТО встановила відповідні рамки, і яке в подальшому може бути використане як носій пов’язаних між собою прикладних програм.

Планування мобілізації цивільних ресурсів у разі війни (надзвичайної ситуації)

У відповідності до цілей Альянсу метою планування мобілізації цивільних ресурсів є збір, аналіз та обмін інформацією щодо національних заходів та можливостей планування з метою сприяння найефективнішому застосуванню цивільних ресурсів на підтримку національного військового керівництва та військового керівництва НАТО.У межах НАТО тісна співпраця між цивільними та військовими органами є запорукою забезпечення оптимального поєднання потенціалів у разі потреби. Узгоджене планування взаємодії цивільних і військових органів набуває особливої важливості у контексті підтримки операцій НАТО, включаючи ті, що передбачають стабілізацію та відновлення. Планування мобілізації цивільних ресурсів допомагає сприяти цьому завдяки широкому спектру відповідних механізмів та потенціалу і в такий спосіб дозволяє національному військовому керівництву та військовому керівництву НАТО використовувати цивільних фахівців та засоби у таких галузях як важливі об’єкти інфраструктури, транспорт, харчування, вода, сільське господарство, зв’язок, охорона здоров’я та промисловість.

Енергетична безпека

Зрив постачання життєво важливих ресурсів може вплинути на інтереси Альянсу в галузі безпеки. На Лісабонському самміті в листопаді 2010 р. керівники країн-членів Альянсу знову наголосили на своїй підтримці зусиль, спрямованих на гарантування безпеки важливих об’єктів енергетичної інфраструктури, транзитних районів і маршрутів. Вони також проголосили, що продовжуватимуть забезпечувати ефективність діляьності НАТО та її узгодження із зусиллями міжнародної спільноти. Виконуються чисельні практичні програми на рівні Альянсу та з країнами-партнерами по НАТО, а також провадяться семінари та дослідні проекти.