Хмельницький спецназ у дії

Частина І

Група «Шелеста» 8-го окремого полку спеціального призначення.

Спецпризначенці відіграли особливу роль на початку російської агресії в Криму та на Донбасі. Не таємниця, що деякі групи спецназу перекинули на півострів для виконання певних завдань, але, не дочекавшись прямих наказів із Києва, вони були змушені покинути його.

Це тільки в американських та російських бойовиках спецназівці зображуються як супермени, а насправді вони живуть своїм простим життям серед нас.

Коли почалися антидержавні заворушення на Донбасі, інспіровані російськими спецслужбами, у країні стали вживати мобілізаційних заходів, адже та кількість вояків у Збройних силах, що була, не могла виконати завдання зі збереження суверенітету.

Група «Шелеста» 8-го полку спецназу була сформована як із контрактників, так і з мобілізованих. Вище командування повідомило своїм підлеглим, що збори триватимуть лише 10 днів і їхньою метою є просто перевірка мобілізаційного ресурсу. Неважко здогадатися, що вони суттєво розтяглися в часі. Самі ж бійці чудово розуміли, що Україна перебуває в небезпеці, тому ніхто й не виступав проти. А от уже після наказу в. о. президента України Олександра Турчинова про початок антитерористичної операції стало зрозуміло, що воювати доведеться довго й серйозно.

Група «Шелеста» структурно увійшла до 3-го загону 8-го полку спецназу. Вже багато сказано про те, що забезпечення військовиків на початку АТО було на мінімальному рівні, але спецпризначенців це ніяк не засмутило, бо все потрібне спорядження вони й так купили самі.

Командир групи встановив основний принцип їхнього співіснування в межах підрозділу: вони всі друзі й рішення щодо військових операцій прийматимуть колегіально. Як показали подальші події, це відіграло дуже важливу роль.

Перед тим як вирушити в зону проведення АТО, спецназівці пройшли виснажливу підготовку, на якій, зокрема, вправлялися в стрільбі, працювали з картами, встановлювали власну агентурну мережу.

011

Оскільки загроза наступу російських військ була можлива не тільки з Криму, а й уздовж всього кордону, група «Шелеста» вирушила до міста Прилуки. Тут вона розташувалася в покинутій частині ППО й почала виконувати свої завдання вздовж кордону Чернігівської та Сумської областей. Головним було визначити точки можливих ударів російських військ. І хоча про це не прийнято говорити, провокацій з боку російських військових було чимало.

Початок АТО

Після виконання цього завдання бійцям повідомили, що потрібно готуватися до відправки в зону АТО. Через деякий час їм наказали прибути до Ізюма Харківської області, де на той час розташовувався штаб АТО. По прибуттю дістали наказ забезпечити безперешкодний проїзд ешелонів техніки ЗСУ Краматорська. Щоб виконати це завдання, спецназівцям довелося проїхати через підконтрольну бойовикам територію. Основною проблемою, проте, виявилися карти території Донецької області — вони були застарілими й радше заплутували, ніж допомагали. Незважаючи на певні складнощі, спецпризначенці виконали свою роботу, перевіривши платформи для розвантаження техніки, а також залізничне полотно на наявність закладки вибухівки й можливість механічного переведення стрілок. Водночас розвідники бойовиків уже посилено шукали «натовських диверсантів», які просто в них під носом проводили цю операцію.

Розгортання війни на Луганщині

Після цього до них приїхав комбат і всі вони знову вирушили до Ізюма. Навіть не встигнувши відпочити, група «Шелеста» та інші групи 8-го ОПСпП дістали новий наказ — здійснити марш колоною сил АТО в село Оріхове Старобільського району Луганської області.

Відразу хочеться підкреслити, що російські спецслужби руками місцевих зрадників намагалися розхитати північні райони області, сюди постійно приїжджали лідери бойовиків, але населення масово їх не підтримувало.

Тільки-но колона українських військ виїхала за Куп’янськ, бойовики з банди Мозгового відразу покинули Сватове. Коли прибули в Оріхове, бійці провели розвідку найближчих населених пунктів, адже було зрозуміло, що в бойовиків тут багато інформаторів, тож можна було очікувати збройних провокацій. У цьому селі спецназівці зустрілися з розрізненими підрозділами добровольчого батальйону «Айдар». Освоївшись, група «Шелеста» разом із двома іншими групами 8-го ОПСпП вирушила на розвідку до Станиці Луганської, щоб відстежити ситуацію на цій ділянці українсько-російського кордону.

012

Оскільки, не знаючи всіх місцевих доріг, пересуватися підконтрольною бойовикам територією було небезпечно, спецназівці, щоб уникати блокпостів сепаратистів, узяли собі на допомогу двох місцевих трактористів. На кордоні вони помітили близько 40 російських військових вантажівок. Зібравши всю необхідну інформацію, командир групи відпустив трактористів, котрих уже шукали бойовики, які зрозуміли, що в їхньому тилу діє група українських військових.

Дорогою на базу перед спецназівцями несподівано винирнула «Нива». Вони зрозуміли, що так їх «ведуть» до засідки, де й спробують захопити, тому вирішили діяти на випередження. Суттєво пришвидшившись, заскочили зненацька бойовиків у «Ниві», які після зупинки відразу здалися.

Але то був тільки початок, адже очевидно, що командири сепаратистів шукатимуть своїх захоплених підлеглих. Обережно пересуваючись «автобанами» Луганщини, зупинилися на дорозі, щоб узгодити подальші дії та прокласти новий маршрут. Доки командири радилися, особовий склад груп зайняв кругову оборону. Несподівано вилетіли «Жигулі», розвернулися в протилежний бік і зупинилися. Два командири та оперативний офіцер підполковник N почали спускатися вниз до автомобіля, аж раптом задні дверцята «Жигулів» відчинилися й звідти пролунала автоматна черга.

013

Авто рвонуло в бік лісосмуги, бійці відкрили вогонь на ураження, але «Жигулі» зникли з поля зору під стовпом пилу. Переслідувати їх не було жодного сенсу. По-перше, то могла бути провокація, щоб заманити групи в засідку, тим більше на контрольованій бойовиками території. По-друге, було поранено одного з командирів групи, якому санінструктор «Шелеста» надав кваліфіковану медичну допомогу. Пізніше виявилося, що це зберегло йому ногу.

Було прийнято рішення викликати «вертушку» для евакуації пораненого. Екіпаж Мі-8 знав, що спецназівці перебувають у квадратах, які контролюють сепаратисти, тому «Шелесту» було віддано наказ рухатися в бік найближчого українського блокпоста, де гелікоптер зможе здійснити посадку й забрати пораненого.

У спецназі про такий наказ кажуть «пропетляти» (не плутати з політичним забарвленням цього слова), бо до найближчого блокпоста було близько години їзди.

«Шелест» і командири інших груп розібралися в ситуації та, оцінивши поточну оперативну обстановку, змогли вчасно доставити свого бойового побратима в точку евакуації — на блокпост, де вже чекав гелікоптер, який доправив його до шпиталю.

Частина ІІ

Смілива операція в Лимані

АТО лише набирала обертів, тож роботи у військових було багато. На базі їм повідомили, що тепер вони разом зі ще однією групою — лейтенанта Євгена Зеленського — позивний Зєля (Герой України, звання присвоєно указом президента посмертно) залучаються до операції зі знищення бойовиків у місті Лиман (до 2015 року Красний Лиман).

На блокпосту біля міста стояли дніпропетровські десантники, підсилені шістьма самохідними артилерійськими гарматами 2С9 «Нона». Завданням групи було розвідати розташування підрозділів бойовиків на підступах до міста.

Тоді посівна кампанія була в самому розпалі, тож працівники місцевих агрофірм постійно працювали на полях, незважаючи на проведення АТО. Цього разу Шелест теж вирішив скористатися цією можливістю.

Так, бійці побачили, що на полі неподалік блокпоста ведуться сільськогосподарські роботи. Вони затримали тракториста з оприскувачем, а через певний час — іще одного. Командир групи змусив їх зателефонувати директору агрофірми й домовився про зустріч увечері. У призначений час група виїхала до директора. На зустрічі було досягнуто згоди про надання бійцям самоскида з водієм, нібито для перевезення землі, щоб укріпити блокпост. Наступного ранку водієві надали відповідний код сигналу фарами для заїзду на блокпост. Водія спецпризначенці відпустили, а самі приступили до виконання ретельно спланованого завдання.

Задум був такий: на самоскиді спецназівці проїдуться всіма полями, розвідуючи позиції терористів. Це, зрештою, і було зроблено: бійці сіли у вантажівку й наказали уже своєму водієві, який переодягнувсь у робочий одяг, не поспішаючи їздити вдовж полів, що прилягають до саду й лісопосадок поблизу міста. Ані Шелест, ані «Зєля» не очікували такого успіху від операції, вони проїхалися повз численні позиції «козачків» та інших підрозділів терористів, які ні разу їх не зупинили. Побачивши загальну конфігурацію та місця розташування сил противника, спецназівці за допомогою спецзасобів почали передавати координати десантникам 25-ї бригади. «Нони» крилатої піхоти завдавали точних ударів. Не очікуючи такого повороту подій, терористи в паніці кинулися відступати, той ранок став для них пеклом: було багато поранених та вбитих.

021

Згодом десантники пішли далі, а їх змінили воїни «Залізної» 24-ї ОМБр. З піхотою спецназ теж налагодив нормальну співпрацю. Під Лиманом до групи Шелеста приєднався санінструктор Сільвер, активний учасник операції зі звільнення Слов’янська.

І знову Луганщина

Після вдалих операцій біля Лимана командування вирішило посилити ними інший гарячий напрямок — місто Рубіжне Луганської області. Бійці 30-ї ОМБр, які займали тут свої позиції, дуже зраділи, побачивши спецназівців. Адже в цих місцях бойовики почувались особливо безкарно. Не потрібно забувати, що навесні й на початку літа 2014 року українська влада постійно оголошувала односторонні перемир’я, під час яких силам АТО заборонялося відкривати вогонь, тоді як сепаратисти робили все, що їм заманеться.

Біля цього міста диверсійно-розвідувальні групи бойовиків особливо дошкуляли піхоті. Тож група Шелеста вирішила розібратися з ними. Однієї ночі бойовики, як завше, спробували «покошмарити» вояків «тридцятки», але в лісосмузі на них уже чекали Шелест і ще три бійці групи. Вони прицільним вогнем з автоматів та ГП-25 відігнали ДРГ, при цьому знищивши лісника — сепаратиста й коригувальника, який виявився співробітником ГРУ РФ, за що пізніше деякі військовослужбовці групи були відзначені державними нагородами. Після невдалої вилазки терористи припинили провокації на цій ділянці фронту.

На початку липня чотири групи спецназу висунулися на блокпост біля села Окнине Новоайдарського району. У кожної були свої окремі завдання, але починати діяти всі мали саме від цього блокпоста. Тут стояли бійці 22-го батальйону територіальної оборони «Харків», у них уже було кілька вбитих. Бойовики часто нападали на колони сил АТО, що рухалися до міста Щастя. А позаяк українські війська стягували сили для блокування Луганська, то це створювало великі проблеми. Тому групи мали убезпечити колони від нападів і зачистити особливо небезпечні ділянки.

У селі Муратове одна із груп спецназу потрапила в засідку. Отримавши повідомлення про це і про те, що вже є «трьохсоті», Шелест зібрав своїх та частину бійців з інших груп, і на двох «Уралах» і КамАЗі вони висунулися на допомогу. Заїхали до центру села, далі спішились і пішли дорогою вниз. Щоб визначити розташування побратимів, запросили по рації випустити зелену ракету. Зрозумівши місцезнаходження, почали підходити. Домовленість була така, що заблоковані бійці мають скоригувати вогонь на підході в бік засідки.

022

Група Шелеста завдала потужного удару у фланг бойовиків. Ті відразу почали тіснитись і відступати. По закінченні бою хотіли забрати КамАЗ своїх колег, але він був сильно обстріляний, тому вирішили перевантажити з нього боєприпаси та амуніцію на інший автомобіль і залишити його до ранку. Цей бій став останнім для спецпризначенця Віктора Саванчука.

Виконавши своє завдання в Муратовому, група Шелеста виїхала до села Побєда, Новоайдарського району, де діяв штаб Сектору А (зараз ОТУ «Луганськ»). Командування сектору дало новий наказ: висунутися разом із кількома іншими групами 8-го полку до міста Лутугине.

Група виставила «секрети» й вела приховане спостереження неподалік села Круглик. На цьому напрямку вони особливо плідно працювали з легендарною групою КамАЗа. Ефективно діючи за лінією фронту, спецназівці надавали координати живої сили й скупчення техніки бойовиків артилерійським підрозділам 24-ї та 30-ї ОМБр.

Через тиждень виснажливої роботи командири наказали виїхати працювати в район селища Новосвітлівка, передмістя Луганська. Цього разу завдання було знайти вогневі точки противника й надати їхні координати «богам війни».

Траса від Луганського аеропорту до Новосвітлівки називалася дорогою життя, бо всю її бойовики обстрілювали із гранатометів та важкої артилерії.

Тільки-но Шелест із групою зайшли в село, терористи завдали потужного удару по позиціях українських військових. У Будинку культури, що слугував штабом, Шелест знайшов розвідника з «Айдару», який показав, де розставлені розтяжки й замінована територія.

Виконуючи це завдання, спецпризначенці бачили «гуманітарний конвой» РФ, який вивозив із Луганська устаткування Патронного заводу. Вони відразу повідомили про це штаб сектору й надали координати дороги, по якій рухався «гумконвой», але ніякої реакції не було. Командування наказало артилерії вогонь не відкривати, а Шелесту — тільки вести спостереження за колоною, яка прямувала на Краснодон.

023

По закінченні завдання, коли відійшли від місця виходу в ефір приблизно на 500–600 м, туди прямим влученням ударила 120-міліметрова міна.

Щойно група повернулася до свого авто, як по ній відкрили щільний стрілецький вогонь, через деякий час чергового потужного артилерійського обстрілу зазнала й сама Новосвітлівка. Отож, прибувши в село, спецназівцям довелося сховати машини в «зеленку», а самим спішитися та залягти в окопи, де оборонялися десантники 80-ї та добровольці «Айдару».

Група «Шелеста», впоравшись зі своїм завданням, вирушила польовою дорогою до Луганського аеропорту. Під час руху бойовики намагалися поцілити в неї із протитанкової гармати «Рапіра». Але спецпризначенцям пощастило: снаряд пройшов повз них і розірвався позаду ліворуч, осколки пронизали задню частину автомобіля, не зачепивши жодного бійця, але всі дістали контузії.

Після фактично піврічної виснажливої роботи групі Шелеста на початку серпня дали довгоочікувану 10-денну відпустку. Але вже 12 серпня бійці повернулися до АТО — працювати в добре вивчених місцях: ЛАП, Лутугине, Новосвітлівка.

У зв’язку з успішною розвідувальною діяльністю Шелесту повідомили, що його та особовий склад групи нагородять у День Незалежності, 24 серпня 2014 року, в штабі Сектору А в селі Побєда.

Після нагородження його та частину групи викликали у Хмельницький для вирішення певних проблем, які виникли за час перебування бійців на фронті.

Згодом, після знищення російською реактивною артилерією місця дислокації 8-го ОПСпП в селі Побєда, приїхали до Хмельницького й інші бійці. Але після вирішення всіх проблем у тилу група Шелеста знову продовжила службу в повному складі, як єдиний злагоджений механізм.

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

w

Connecting to %s