Не всі генерали знають, що таке справжня війна — історія бійця ССО

Київ – Реформування Збройних сил України – це виклик, що його вирішення можливе у контексті реформ системи національної безпеки держави та відновлення територіальної цілісності України

Такої думки дотримуються аналітики і військові експерти НАТО, це визнають і у керівництві ЗСУ. Сповільнення ж реформ негативно впливає не лише на загальний клімат в армії, але і додає проблем бійцям, які сподіваються на реформи і прагнуть їх робити, вважає ветеран війни України з Росією, боєць одного з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ Сергій Ульянов. Він також переконаний, що у березні 2014 року Україна могла дати відсіч російським агресорам у Криму, що могло би допомогти втримати Донбас. Про це Ульянов розповів у розмові з Радіо Свобода.

– Я маю свою особисту думку щодо того, про що говорять західні експерти щодо реформ нашого силового блоку. Якщо подивитись на вибудовану військову піраміду, то складається враження, що сучасна українська армія є не чим іншим, як «зліпком» кастового суспільства.

Офіцери із званням вище від капітанського, здебільшого, є «кастою недоторканних»; від капітана до лейтенанта – це офіцери, яких я називаю «робочими конячками».

А вища каста – то пани генерали, не всі з яких знають, що таке справжня війна, і чималій кількості цих панів у погонах і з орденами на грудях реформи не потрібні, тому що їх влаштовує все так, як є.

А тримається ця вся піраміда на сержантах і рядових бійцях, які фактично безправні, але від їхньої боєготовності, здоров’я і психологічного настрою залежить наша оборона на сході України.

Про необхідність боротися з «совком» і важливість реформ говорив в інтерв’ю для Радіо Свобода, серед інших, начальник генерального штабу ЗСУ Віктор Муженко. Проте, хіба лише офіцери і чиновники з радянським досвідом винні у тому, що реформи простоюють?

– Якщо уважно прочитати військові інструкції і статути, то варто визнати: там розписані і прописані правильні речі, там прописано, що робити за тих чи інших обставин чи ситуацій. Але виписані пункти не завжди виконують у реальному військовому житті. Це ж взагалі «традиція» в Україні – не виконувати добре прописані закони, інструкції, накази. І ми з побратимами з цим зітнулись, вже коли потрапили до одного з підрозділів Сил спецоперацій.

Що це за проблеми і з чим вони пов’язані?

– Тут маю розповісти детальніше: я восени 2014 року потрапив до складу однієї добровольчої групи, яка виконувала спеціальні завдання. До складу ЗСУ ми з побратимами пішли, щоб отримати якийсь соціальний пакет і щоб у разі нашої загибелі наші рідні не залишились поза увагою держави, – це було 2015 року. Серед груп, подібних до нашої, були втрати, і ми бачили, з якими труднощами стикаються родичі загиблих бійців.

Проблеми почались у мене і бійців з мого підрозділу у 2016 році, у на виникла нестандартна ситуація: на той час лінія фронту фактично не змінювалась, сильних і постійних обстрілів не було. І в армійські підрозділи повернулись так звані «запасники» – це люди, які гарячу фазу війни відсиділись у тилу, а коли гаряча фаза скінчилась, коли поліпшилось соціальне і матеріальне забезпечення військових, коли їм почали платити зарплати – вони швидко повернулись до армії, заключили контракти із ЗСУ. І повернувшись, вони, маючи звання «майор запасу», «капітан запасу» отримали непогані посади командирів батальйонів чи командирів і заступників командирів бригад.

Що у цьому небезпечного?

– Небезпека у тому, що почався розвал нашої армії зсередини, як на мене. Тому що вмотивовані люди, які спершу добровольцями «вигризали» у ворога нашу землю, а потім пішли на контракт служити – ці люди стали непотрібними, вони стали оцим «запасникам» заважати. І з нами трапилось подібне: коли ми, перебуваючи на передовій, просили командирів дати нам зброю, нам відповідали, мовляв, нащо вам зброя, у нас же перемир’я, ви тут воювати не починайте.

Ми спершу дивувались, а з часом збагнули, що справді: «кому – війна, кому – мати рідна», і серед наших командирів є люди, яких це цілком влаштовує. Ба більше, ми зібрали і передали до спецслужб інформацію про причетність окремих наших військових до контрабанди. Після цього нас вивели з передової, створили важкі умови несення служби у пункті постійної дислокації, а по тому просто вивели зі складу підрозділу. Але ж не секрет, що окремі українські військові та бойовики займаються незаконною торгівлею.

Прес-служба Сил спецоперацій поінформувала журналістів, що Ваша група фігурує в одному з кримінальних проваджень…

– Ми з хлопцями відстоюємо свою правоту через суди.

Повернімось до Криму, звідки Ви родом. Як вважаєте, чи могла б Україна його втримати чотири роки тому?

– Я кримчанин, у мене Росія забрала домівку. Прийшли люди з автоматичною зброєю у руках і повісили прапори чужої держави на території, яка є українською. Мої перші почуття тоді – злість, образа і нерозуміння, чому влада в Україні не бореться за Крим. Моя точка зору: боротися треба було!

У Криму містився потужний мобілізаційний ресурс – кримські татари, українські патріоти серед цивільного населення та у складі військових і прикордонних підрозділів. На півострові ж були військові частини, діючі частини, добре озброєні, серед солдатів вистачало тих, хто був готовий встати під штики і боронити Крим, Україну.

Я думаю, ми могли би зібрати кілька десятків тисяч людей, готових боронити цю частину України! Припускаю, що почалась би війна і ми би мали втрати, але ця війна досі точиться і ми маємо великі втрати. Але, дозволивши Росії безкровно забрати Крим, ми дали Кремлю «зелене світло» розв’язувати військові дії на Донбасі.

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

w

Connecting to %s