Очевидно, що ставлення до сержантів і старшин змінила війна на Донбасі. Сержанти та їхні солдати є кістяком сучасної української армії, вони добре себе показали в боях.
Мета ЗСУ – це створення професійної контрактної армії, коли люди свідомо роблять вибір йти служити. 112.ua побував у Центрі підготовки сержантів ВМС у Миколаєві, де побачив, як насправді відбирають та готують людей, котрі прагнуть стати сержантами.
У липні 2017 року в Генштабі заявили, що до 2020-го в Збройних силах України з’явиться професійний сержантський корпус на зразок провідних армій світу. Для цього створено Центри підготовки сержантського складу, запроваджено курси лідерства для сержантів і курси для інструкторів. І все за стандартами і програмами НАТО.
Є навіть наказ Міністра оборони «Про затвердження Змін до Концепції розвитку професійного сержантського і старшинського складу Збройних сил України», в якому йдеться, що необхідно надати сержантам і старшинам більше повноважень щодо бойового навчання та виховання військовослужбовців, а також вдосконалити саму систему підготовки сержантів.
Але чому так раптом звернули увагу на нікому не потрібного десятки років сержанта? З якого дива від нього вимагають відвідувати багаторівневі курси, займаються розробленням програм підготовки та ще й іноземних сержантів запрошують, щоб вони навчали чогось українських колег? В армії США, наприклад, саме сержант командує підрозділом, стежить за дисципліною і навчає солдатів. Офіцер не відволікається на це і займається плануванням та організацією бойових дій.
Наголошую, йдеться про сержантів, про тих, кому ніколи в армії нічого не довіряли, з якими ніколи не рахувалися та взагалі ніхто особливо не переймався їхньою роллю у війську і тим більше не думав над розвитком їхніх лідерських якостей. Бо для чого? Достатньо було, щоб цю роботу виконували молодші офіцери. Та й особливих умов для кар’єрного зростання сержантського складу не було створено.
Очевидно, що ставлення до сержантів і старшин змінила війна на Донбасі. Сержанти та їхні солдати є кістяком сучасної української армії, вони добре себе показали в боях. Мета ЗСУ – це створення професійної контрактної армії, коли люди свідомо роблять вибір йти служити. Деякі з них вибирають довгострокову перспективу, і завдання Генштабу — втримати тих людей, які пов’язують своє майбутнє з військом і бачать свою роль у його розбудові. Тому важливо виховати сержанта ЗСУ як командира-лідера, який безпосередньо керує особовим складом, навчає його, відповідає за його морально-психологічний стан та готовність виконання завдань за призначенням.
112.ua побував у Центрі підготовки сержантів ВМС у Миколаєві, де побачив, як насправді відбирають та готують людей, які прагнуть стати сержантами. Та чи дійсно зміниться ставлення до сержанта, чи дадуть йому більших повноважень та як зробити так, щоб сержанти масово не втікали в офіцери – про все це ми поговорили з керівництвом та інструкторами Центру, представником Генштабу та самими військовослужбовцями.
Центр підготовки сержантів ВМС
Первинна ланка сержантів – це командири відділень, а через неукомплектованість підрозділів, зокрема на передовій, сержанти були командирами взводів (хоча це посада офіцерська). У підпорядкуванні командира відділення близько 10-12 солдатів, принаймні так має бути.
«Що таке командир відділення? — розповідає Начальник Центру підготовки сержантів ВМС мічман Юрій Клімкін. — Це командир маленького підрозділу, який тримає оборону на окремій ділянці. За статутом відділення тримає 100 метрів по фронту, 50 метрів у глибину. Але, враховуючи наші обставини, може бути і до 400 метрів фронту. Наприклад, у 2014 році я був командиром відділення у зведеній роті морської піхоти, я тримав оборону на ділянці фронту 400 метрів, у мав у підпорядкуванні 2 танки, одну протитанкову гармату, і моє відділеня нараховувало близько 20 людей, це вже, грубо кажучи, був взвод. І я командував цим взводом.
Командир відділення – це особа, яка схвалює рішення. Це особа, яка командує підрозділом в бою і відповідає за життя людей, за успішно організовану оборону. І ця людина повинна мати в голові якісь знання та отримувати ці знання в навчальних центрах. Тому навчальний центр і було створено, щоб навчити сержантів первинної ланки та другої ланки – сержантів взводів та рот. Але основний акцент ми робимо на командирах відділень».
Першу школу підготовки сержантів та інструкторів (197 Центр) було відкрито на території навчального центру «Десна» у 2014 році. Звісно, з великим потоком людей впоратися одному центру було важко. І щоб розвантажити трохи «Десну», у 2017 році було створено видові Центри підготовки сержантів Військово-Морських Сил і Десантно-штурмових військ.
«Раніше система багаторівневої підготовки мала три рівні. На головного сержанта роти треба було вчитися 2,5 роки. Чому так, тому що вчили у коледжах, а коледжі прив’язані до Міністерства освіти, і там вони 2,5 роки вчать філософію, різні загальноосвітні предмети. Цей експеримент не вдався і провалився, ніхто не хотів їхати до Львова на такий строк зі своєї частини, плюс невідомо, куди тебе після випуску відправлять.
Або треба було здобути вищу освіту для того, щоб ці курси закінчити за півроку. Людина з вищою освітою вступає до коледжу для того, щоб потім стати головним сержантом роти», — пояснює начальник інформаційно-аналітичного відділу Управління по роботі з сержантським складом Генерального штабу ЗСУ, старший прапорщик Роман Кузьменко.
Однак, наголошує він, коли надали доступ до офіцерського корпусу для людей з вищою освітою, то який сенс тепер їм було вчитися півроку на старшого сержанта, якщо можна було піти на тримісячні офіцерські курси і стати молодшим офіцером. Люди масово йшли в офіцери, не маючи ні відповідної підготовки, ні знань і досвіду. Зате як звучить! Офіцер!
У 2014 році було розпочато співпрацю з НАТО за програмою DEEP (Defence Education Enhancement Program) — вдосконалення військової освіти та підготовки. Є в НАТО такий документ «Типовий порядок підготовки сержантського складу», який створювали 14 експертів з різних країн. І рекомендували його країнам, які хочуть наблизити свої стандарти до стандартів Альянсу (Україна, Молдова, Грузія тощо) У програмі підготовки є 4 рівні: базовий, середній, підвищений та вищий, і Україна відповідно в 2015 році теж змінила свою систему підготовки до чотирирівневої. Кожна програма, за якою навчають сержантів чи інструкторів, має відповідати рекомендаціям Альянсу.
«Наприклад, Курс базового лідерства командирів відділень було оцінено експертами НАТО на 86% відповідно до стандартів НАТО, хоча необхідно лише 70%. Тому, щоб відійти від прив’язки до Міністерства освіти, було створено Центр і курси лідерства в ньому – короткострокові курси, які дають кар’єрне зростання сержанту», — запевняє старший прапорщик.
Стандарти НАТО
Сержант готує сержанта. У цьому особливість підготовки сержантів.
«Тільки сержант може зрозуміти сержанта. Наведу приклад, — розповідає Начальник Центру підготовки сержантів ВМС Юрій Клімкін. – Коли я був командиром відділення, я жив в одному бліндажі зі своїми матросами, але при цьому мені вдалося зберегти між ними і мною межу. Вони щодня бачили, як я сплю, їм, бриюсь – все, але не було панібратства, це дуже важливо. Мене свого часу навчили дуже хороші сержанти, і вони мені казали: «Будуть у тебе у підпорядкуванні сержанти, старші за тебе, дуже важливо зберегти таку межу». Я не скажу, що офіцери можуть чи не можуть навчати, це просто інша ієрархія. В офіцера свої обов’язки, а в сержанта свої. Тільки досвідчений сержант може навчити сержанта бути сержантом».
Чому солдат навчиться у Центрі?
Курс базового лідерства поділено на три блоки. Перший дає освоїти поняття, хто такий сержант, поняття сержантського корпусу, функціональні обов’язки сержанта. Другий блок – це лідерство, типи лідерства, методи управління людьми. Третій блок – це щось подібне до стресового менеджменту, робота сержанта в кризових ситуаціях, як сформувати правильно групу, підрозділ загалом.
Серед тем, які вивчають майбутні сержанти, — невербальне спілкування, типи лідерів, професійний сержантський склад, основи управління, військова історія, характеристика сучасних військових операцій, стилі лідерства та керівництва, командирські навички, командні навички, самоконтроль, влада, релігія та ЗСУ тощо.
Інструктор з базової підготовки, головний корабельний старшина Денис Скупий навчає базовому лідерству військовослужбовців, які планують обіймати посади командирів відділень.
«Цей курс для того, щоб людина, яка працює з особовим складом, могла і хотіла бути лідером для підлеглих, щоб могла в будь-якій ситуації взяти їх, повести в бій», — вважає Скупий. Додає, що люди приходять різні, є вмотивовані, але багато тих, хто не знає, що він тут робить, бо командир сказав «ти поїдеш».
112.ua вдалося не тільки побувати в Центрі підготовки сержантів, а й потрапити на їхній відбір. Виявляється, військовослужбовцям необхідно скласти тести і пройти співбесіду, де запитують про твою мотивацію навчатися. Підтверджуючи слова інструктора Дениса Скупого, люди різні, і не всі розуміють, для чого їм курс лідерства. Ось приблизно такі діалоги можна було почути:
- Ви приїхали сюди за власним бажанням?
-
Як це? Командир сказав «їдь», я і поїхав.
-
Тобто власного бажання вчитися у вас немає?
-
Бажання вчитися прищепила бумажка.
-
Якщо ви не бажаєте навчатися, виконувати вимоги навчального центру, то можете їхати додому.
-
Нє, ну ви так кажете — додому, ніби я можу взяти і поїхати додому. Мене ж командир направив. Наказ.
Звісно, є люди, які приходять вже вмотивовані, в яких є прагнення до кар’єрного зростання. Вразило двоє дівчат із Сил спеціальних операцій — радіотелефоністка і старша кухарка.
- Звання.
Старший солдат.
Посада?
Старший кухар.
Чого очікуєте від курсів?
Хочу бути начальником їдальні. Для цього мені необхідно стати сержантом і отримати відповідні навички і знання.
До речі, що робить ССО в Центрі підготовки сержантів ВМС? «Насправді це базовий курс лідерства, і тут готують і ССО, і десантників, і ВСП, і морську піхоту. Програма базового лідерства є однаковою у всіх центрах, і яка різниця, де їх будуть готувати. Якщо підрозділ дислокується у Миколаєві, то для чого солдату їхати до Києва, якщо можна відвідувати курси тут», — каже Роман Кузьменко.
Крім того, важливою є повсякденна діяльність, тобто як майбутні сержанти можуть себе проявити у побуті умовного підрозділу, в його організації відповідно до статутів ЗСУ (зарядка, прибирання, прибуття до класу тощо). Щодня призначають нового лідера з групи, до них прикріплено інструктора.
Після курсів у Центрі підготовки майбутні сержанти їдуть до профільного центру на фахову підготовку вивчати свою військову спеціальність. І після закінчення фахової підготовки вони отримують звання «молодший сержант». Загальна підготовка сержанта триває три місяці (зв’язківців — півроку).
До речі, про інструкторів. За словами Юрія Клімкіна, у Центрі викладають досвідчені сержанти – головні сержанти батальйонів, рот і взводів. Навчалися інструктори в «Десні».
П’ємо каву з паном Клімкіним і чекаємо, поки приїдуть нові курсанти. Інструктори вже підготували тести.
«Особистість буває різною, — говорить начальник центру. — І ви як командир відділення повинні роздивитися, на що здатні ці люди, кожен з них. Один, наприклад, добре стріляє, другий – готує, третій – уважний, хтось, вибачте, тупий. І ви повинні розподілити ці обов’язки на всіх, враховуючи все це. Ви повинні оцінити кожного матросика, оцінити його моральні якості. Це потрібно для того, щоб, наприклад, два тупих не стояли на посту одночасно, щоб їсти не готувала людина, яка готувати не вміє, тощо. І це вже перший успіх. І ще головне – ніколи командир відділення не повинен пригнічувати свій особовий склад. Найперше завдання сержанта на посаді командира відділення – згуртувати колектив, враховуючи морально-ділові якості кожного. Якщо у вас вийде, це 50% успіху.
Є дві абсолютно протилежні одна одній поширені думки щодо підготовки солдатів. Перша, що тримісячні курси не підготують людей до війни і, мовляв, все одно війна всього навчить. І друга, що готуватися якраз треба до початку в зоні бойових дій і навчатися на війні вже пізно. Ви як думаєте?
Я згоден, що тренуватися треба на полігоні та в навчальних центрах. На мою думку, це злочин відправляти на війну непідготовлених людей. Якщо ви в теорії знаєте, як воно повинно бути, від цього ви вже будете відштовхуватися на війні. Я багато де навчався, мав чимало навчальної теорії та практики, і коли я прийшов на війну, побачив район, який мені треба було обороняти, я вже знав, що треба зробити так, як я вчив. На війні навчатися пізно, на війні треба вже використовувати свої знання. На війні хіба що можна навчитися через гіркий досвід, а в нас немає такого людського ресурсу, щоб вчитися на війні. У нас кожна людина на вагу золота.
Чи сержант обов’язково повинен прагнути стати офіцером?
Це його особисте рішення. Так, поганий той матрос, який не хоче стати генералом, але це його особисте. Прагнучи стати офіцером, треба чітко розуміти, що необхідно мати відповідний багаж знань, морально-ділові якості. У майбутньому я теж планую стати офіцером, мені ще раніше пропонували в моєму батальйоні, і я маю певний багаж знань, але я знаю, що поки не готовий. Я ще не став старшим мічманом, щоб потім бути молодшим лейтенантом. Я вважаю, що на офіцера повинен бути жорсткий відбір.
Що необхідно робити, щоб зменшити прірву між сержантським корпусом і офіцерським?
Спілкуватися. У командира роти є перший сержант, це ротний сержант. Комроти необхідно налагодити співпрацю з першим сержантом роти, розподілити обов’язки. Якщо він не спрацьовується з командиром роти, то командир роти має знайти собі таку людину, яка була б менеджером особового складу, порадитися з першим сержантом батальйону, а той у свою чергу повинен добре знати таких кандидатів. Якщо ця ланка запрацює (командир роти і перший сержант), то я думаю, що з сержантами взводів і командирами взводів проблем не буде.
Першочергово сержант має бути компетентним на своїй посаді. Не треба нікого винити, у своїх бідах сержант винен сам. Якщо це нормальний освічений сержант, знає свою професію і хоче служити, а не тільки отримувати гроші, грубо кажучи, а стати кимось, то проблем у нього не буде. У мене ніколи з жодним офіцером проблем не було, це все маячня.
В очікуванні J-структури
До 2020 року українські Збройні Сили повинні переформатуватися за принципом J-структури. Що саме зміниться для сержантського корпусу, розповів начальник інформаційно-аналітичного відділу Управління по роботі з сержантським складом Генерального штабу ЗСУ, старший прапорщик Роман Кузьменко.
«Якщо грамотно все це проведуть, то в будь-якому з Управлінь J-структури (J-1, J-2, J-3… J-9 ): оперативний відділ, зв’язок, тил, у них у всіх є головні старшини при начальниках оцих «джейок». У нас до цього ще не дійшло. Наприклад, в оперативний відділ ми не можемо поставити оперативного сержанта, бо в нас немає наразі настільки підготовлених сержантів, які можуть взяти на себе планування операцій. У нас є одиниці таких, які мали відповідну підготовку, але нас і так поставили вже скрізь, щоб ми інших вчили. Поки ще немає тієї критичної маси сержантів, які готові стати на ці посади.
Після останніх зборів, які відбулися в грудні, начальник Генштабу дав завдання, наразі опрацьовується виконавська вертикаль сержантського складу за лінією кадрів і бойової підготовки і морально-психологічного забезпечення. У кожній бригаді буде створено відділ сержантів, який буде здійснювати супроводження кар’єри сержантського складу. В самому Генштабі буде створено відділ у кадрах, у Головному управлінні підготовки і в Управлінні морально-психологічного забезпечення. Вони будуть підпорядковуватися безпосередньо своїм начальникам главків, а по своїй роботі вони будуть взаємодіяти з головним старшиною і з Управлінням по роботі з сержантським складом. Це задумка особисто начальника Генштабу, він хоче, щоб до кінця року це запрацювало на всіх рівнях. Тепер працюємо на рівні бригад», — розповідає старший прапорщик.
За його словами, знайти розумного сержанта – не проблема, але цей розумний сержант через півроку перейде в офіцери.
«Тому треба стимулювати сержантів зарплатою. Реформу перенесено на 2019 рік. Зарплата сержанта на сьогодні, навіть головного старшини ЗСУ, є нижчою, ніж у молодшого лейтенанта будь-якого командира взводу. Це була структура радянської армії, зроблена під строковика. Але тепер у професійній армії воно має перетинатися, як у всіх арміях світу зроблено, щоб сержанти не йшли в офіцери. Опрацьована модель нового грошового забезпечення давала можливість сержантам отримувати до 25-го окладу, а це як командир бригади. Головний старшина ЗСУ отримував би як заступник комбрига або як комбриг. От у Юрія Клімкіна був би 22-й оклад, це як заступник комбата. Який сенс йому йти в офіцери, якщо до замкомбата він може ніколи і не дослужитися, тому що кар’єру офіцера зробити складніше. А як сержант він може служити на посаді та знати, що буде отримувати високу зарплату», — наголошує Роман Кузьменко.
Так, нарахування грошового забезпечення за новою формулою, яка б дозволила справедливо отримувати зарплату (і пенсію військовим пенсіонерам) відповідно до посади і звання, уряд переніс на 2019 рік.
Якось, а точніше в грудні минулого року, на зборах сержантів і старшин начальник Генштабу Віктор Муженко визнав, що на сьогодні найбільш актуальними проблемами є покращення стандартів соцзахисту сержантського та старшинського складу, житло, розумна оптимізація співвідношення посад рядового, сержантського і офіцерського складу.
«Це надасть можливість підняти професійний статус сержанта у військах та покращити якість управлінської діяльності», – сказав Муженко.
